укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44192, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2006.10.27
Роздрукувати твір

Микола Чернецький

19 декабря 1995

Нынче холод такой небывалый, такая зима…
Я, прости – о погоде, поскольку природа сама
Соразмерна стихам. Не рифмованным. Белого цвета.
Исключая рябину и прозу холодной зари.
Да кусты кружевные пронзают огнём снегири.
И ночами – на чёрном хрустальная графика веток.
От мороза такого смерзаются мысли в комок.
И слова. Я пытался, но всё-таки вспомнить не мог –
У кого это было: «слова примерзают к гортани».
Нынче не было снега обычного на Покрова,
Но морозы Никольские – вот они. Даже слова…
И так далее. Цель и мотивы меняя местами,
Забываю о сне. А когда вспоминаю о нём –
Нахожу, награждаемый новым пронзительным днём,
Неприкаянность ночи достойною этой награды.
Я родился в одну из особенно длинных ночей.
Солнце долго не трогало край колыбели моей.
И тем дольше её освещала ночная лампада.
Вот и минуло  мне сорок два. Как скрипит тротуар
Под ногою. И плотно у рта застывающий пар
Растворяется нехотя. Вместо сонливости, лени –
Неуместный восторг от мороза и солнца звенит.
Но деревья настолько ажурны и хрупки на вид,
Что со страхом и чувством раскаянья ждёшь потепленья.
Мне уже сорок два. Мне бессонницы не превозмочь.
Над подаренным Бродским которую бодрствую ночь,
Упиваясь в ночи «Колыбелью трескового мыса».
Временами такие гримасы являя окну  –
От бездарности собственной воя в тоске на луну…
И гоню от себя утешенье несущие  мысли.
Дни отныне длиннее.  Декабрь. Завершается год.
Тишина. Дымоходы не воют, метель не поёт.
Неживое тепло батарей отмеряется скупо.
В одеяло закуклясь, гоню впечатления дня.
Но озябшая память уже не уносит меня
Как Ягу уносила её беспокойная ступа.
Как меня возвращало когда-то на круги своя!
Как свистело в ушах!  Как  хлестала навстречу хвоя...
Нынче круги чужие.  Непреодолимы те долы
И леса, сквозь которые так упоённо несло.
И метла истрепалась, как треплется  в щепки весло
И усталая стынет гортань, не роняя глаголы.

1995
© Микола Чернецький
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні