Опубліковано: 2006.10.27
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Микола Чернецький

***

Акации запомнили меня.
Едва я появлялся — начинали
Наперебой выкладывать печали,
События тускнеющего дня...
На западе, исполненном огня,
Лилово расползавшегося к ночи,
Густели облака. И болтовня
Акаций становилась то короче
И сдержанней, а то иной порыв
Настолько их раскачивал, что листья
Вдруг начинала судорожно биться
В истерике, приличья позабыв.
Но, впрочем, а они за столько лет
Немного пооблезли. Стали редки
Колючие коричневые ветки.
И прежнего разгула больше нет
В цветении. Намеченный сюжет,
Однако, не желает продвигаться.
Зеленовато-серебристый свет,
Под вечер исходящий от акаций,
Все остальное сдвинул. И ушли
Куда-то мысли. В сторону. Уплыли.
Так летний дождь — едва коснется пыли,
Как тут же растворяется в пыли.
2006
© Микола Чернецький
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/1015/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives