Варвара ЧерезоваРанокА пам’ятаєш, - дурили ранок? Фіранили вікна, ховались глибше В кутки кімнатні, читали вірші Немов молитви, а потім ґанок Спросоння завжди холодний надто Моє «я хочу», твоє «не варто» Беру цигарку, немов не чую Твого бурчання (яке люблю я). Ну все коханий – пора вже, досить! Собака й котик вже їсти просять. Радію мовчки з свого безсоння Полий ті квіти – на підвіконні. Радію мовчки з цієї ночі, А кіт вже ситий і вже муркоче. Бурчиш, спізнився на півгодини Та ж не сварися бо я невинна! Тобі цілунком стуляю рота Не йди, коханий, на ту роботу;)--- |
2008 © Варвара Черезова |