Опубліковано: 2008.01.18
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Євгенія Красноярова

Видишь, Солнце больше не светит...

***

Видишь, Солнце больше не светит.
Небо без Солнца – как Хиросима.
Небо без Солнца чертовски красиво,
Но мне оно нравится в синем цвете,
Чтобы в нем – облака,
А под ними – река,
А в реке – тихоходные грустные рыбы...

С неба падают глыбы,
Раскаленные треньем,
И нет смысла молить о чудесном спасеньи
Так, как мы никогда не просили. Ни разу.

По Земле, словно черви, ползут метастазы,
И мы ждем их последнего слова в бараке,
Глядя в небо, которое – как Нагасаки.
2006
© Євгенія Красноярова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/10406/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives