Опубліковано: 2008.01.19
Поетичний розділ: Верлібр, білий вірш

Сергій Негода

я перш за все кохаю


вона  безумовно  має свою ауру
її простір приваблює
мене як чоловіка
неповторним запахом
степових трав

я перш за все
кохаю її за
відчуття свободи

вона не зносить наді мною наругу
тому я звик покладатися на її ліричні  сни
вона понад усе шанує гідність
поважно ставиться до моїх подруг
але не дає їм ображати себе

напевне її ніжна енергетика слова
це свобода  вибору  самої себе
незважаючи на тяжке поранення
юної душі одержане на тому березі

її цвіт розкрився як райдужні квіти
її прагнення помножили глибоку мрію
про тривале ув’язнення в коханні
це справді підняло її душу на повен зріст
адже тепер у її лірику  ніхто не втручається

2008
© Сергій Негода
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/10471/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives