Опубліковано: 2008.01.20
Поетичний розділ: Верлібр, білий вірш

Сергій Негода

перетворити тихий  крик  



де живуть квіти - там живе моя мати і діти
а мої казки голодують у дитячому будинку
і гірка  тривога  у пісні лунає

мої слова починають історію життя
в царині іскр Прометея  і закінчують
його у прикрій  пам’яті квітів Поділля

повніше бачить час спонуку якщо  читає
себе самого під час сумніву поета
бо думка вірша – то ваги енергії  живого

перетворити тихий  крик  у  рев  гори
і запитати а що ти сам-то про це думаєш
2008
© Сергій Негода
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/10513/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives