Олег КочевихЗ Теофіля ГотьєТра-ла, тра-ла, ла-ла, ла-лере! І хто б не знав мотив цей милий? Його, веселий, як холера, Ще наші нені мурмотіли. — Це ж спів шалених карнавалів! Він просто з міста Каналетто, Примандрував і до балету, Усепроникний дух каналів! Наразі дивлюсь: у Парижі Граційні па і ніжні трелі Передають каналів брижі, Гондоли — як віолончелі; З них за колони, мов за тумби, Човняр закидує швартові; В цятинах крові і любові — Фонтани, статуї та клумби. Я чую зі своєї ложі: Неначе гама хроматична, Венера йде Адріатична З рожевих вод у місто дожів. Ба, як під платтям її неба Пасують куполи лагуні! — Квартали, як дівчата юні Із куполами там де треба. О, ці палаци і палітри, І маскаради до світанку, Печаль і ніжність у повітрі!.. Цвітеш, Венеціє, миланко!.. Так освіжає пічікато, Тремтливе, як душа поета, Твій шарм, твій шик і твої шати, Кохане місто Каналетто!
|
2003 © Олег Кочевих |