Опубліковано: 2008.01.30
Поетичний розділ: Релігійна лірика

Микола Ширяєв

22 мая

А я немножечко устал,
Мне жить – немалая забота,
Пока берется грязный кто-то
Карабкаться на пьедестал.

Я не завидую ничуть
И, право слово, мне не жалко,
Но вот растоптана фиалка –
Ее уже не зачерпнуть.

Не жалясь о минувшем дне,
Грядущее непоправимо,
И я прислушиваюсь: не
О мне ли плачут серафимы?

Воздвигнув слово, как пращу,
Достойно ль мы, душе, вещали?
Не зря ли я восток копчу,
И я сиротствую не зря ли?

Квасное нынче – перейдет,
Расплавятся труды и пренья,
И Царствие возьмется вброд,
И вмиг откроется значенье.
2008
© Микола Ширяєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/10951/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives