Олег КочевихЕтюдник петербурзькийШпилясті стогони і зойки, Будинків крейдочки пастельні. Понад асфальтові пательні — Блиск мідноплавленої Мойки. Все мовчки — нащо тут слова? — Над Невським ангеляста злива Ковтає гіркотемне пиво Каналу Грибоєдова. Фонтанка, п’яна від моторів, Танцює у модернім стилі, А в йогуртовім небосхилі Зринають скибочки соборів. Нева вскидає Невки-руки, Як личить царській полонянці: Бо олівцями в слідчій шклянці Стирчать ялинки, крячуть круки. І водить пензлем Деміурга В його замріяний пленер Щем Ренуарових "Сестер", Дівоча мрія Петербурга. Ах, Літній сад мій, лад мій, чад мій! Художник на догоду літу Кладе брунатножовтий кадмій З цятинами глауконіту. Якщо не важко, ти поклич ці Сюжети і ансамблі фарб — І світлотіні в електричці Відкриє Гатчина, як скарб.
|
2001 © Олег Кочевих |