Опубліковано: 2008.02.02
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Василь Слапчук

***

Повільні й сірі, мов воли,
осінні дні — ледь тягнуть воза.
Годинники перевели.
з поезії на прозу.

Ця проза довга і нудна —
нема ні ради, ані стриму.
Твій силует на тлі вікна
відсутній, як в верлібрі рима.

Саме вікно відсутнє в цій
норі. Не виткнеш носа.
А жінка слинить олівці —
фарбує вогким осінь.

Ця жінка з олівцем — не ти,
за це окрема дяка Богу.
Стоять в воді старі мости
і мерзнуть в ноги.
2008
© Василь Слапчук
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/11065/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives