I знов менi приснився нiж, я утiкаю лiсом, а хтось бiжить за мною з крiсом, наздоганя уже, я б’ю його ножем, стрiляє крiс, бинти берiз... Ми лежимо в травi, i вiн, i я — в кровi — хто стане здобиччю для крукiв?— здiймаю руку... а ти кричиш: «Не треба!..» Iду, хитаючись, до тебе. — Не треба, братику мiй, сину... А вiн менi стрiляє в спину.