Опубліковано: 2008.02.05
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Андрій Поляков

***

                     

Ну, чем душа не тёмный лес?
И грыз в лесу меня,
Не червь сомненья – хитрый бес,
А бес живого дня.
Он сто соблазнов мне открыл –
Калитку в никуда.
За ней мелькали сотни рыл,
Был слышен свист кнута.
Таких не видел прежде стад.
Их скотский интерес,
Внушал мне ужас, будто ад
Сжимал меня, как пресс.
И я задёрнул штору дня.
Себе сказал: – Беги!
Огонь не только от огня.
Среди друзей – враги.
На два замка закрыл свой дом,
Во тьме зажёг свечу.
И стал своим прозрачным сном,
И сам себе свечу.
И если снится вам порой
Знакомый отблеск дня,
Не называйте сон игрой,
Простой игрой огня.                    

2008
© Андрій Поляков
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/11226/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives