Ми сиділи вночі
на брукованому невському схилі
в усті Зимової Канавки.
Над нами торохтіли авта по мостику,
і з-під нього ж виринали катери,
розгонюючи ліхтарні відблиски по всій Неві.

Звідтоді для мене поцілунки —
це хлюпання запізнілих хвиль від катерів,
вітер, заблукалий між палацами,
запахи свіжості й водорості,
та золотомерхливий стрижень дзвіниці
з тамтого боку ріки.