зариюся по вуха у весну і муркнувши мамі:"До завтра" шукатиму найвідданіше серце що любитиме без макіяжу а на осінь і дупло колупатиму виглядаючи з усіх очей найщиріше "вибач" вивчу напам'ять усі поцілунки до світанку тинятимуся нетрями радіо аби хоч так пробратися в душу