Опубліковано: 2008.02.17
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Вікторія Анфімова

***

Я проснулась опять среди ночи
И брожу по квартире, как тень.
Ты – мужчина средь тысячи прочих,
Но – другой, как затмения день.

Так при взгляде на солнца огарок
Сквозь стекла закопченный кусок
Жизнь видна без прикрас и помарок
И уходит водою в песок.

Но не надо бояться затмений,
Что бывают раз в тысячу лет.
Я – одно из твоих отражений.
Что несет в себе солнечный свет.
2008
Симферополь
© Вікторія Анфімова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/11698/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives