Опубліковано: 2008.02.22
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Юлiя Берeжко-Камiнська

ПІСЛЯ ГРОЗИ

Наш вузлик зав’язався надто туго,
Розплутувати вже нема резону.
А у моїх троянд сьогодні друга
Й остання юність розкрива бутони.

Що двоє навпіл маємо ділити –
Чи спогади, чи роки, чи вокзали?..
Я біля дому виростила квіти,
Які б тебе щовечора стрічали.

Поглянь на них, красою їх не гребуй!
Вони у помислах своїх відверті.
Я їх саджала з думкою про тебе
І з почуттям, що не боїться смерті.
2007
© Юлiя Берeжко-Камiнська
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/11801/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives