Юлiя Берeжко-Камiнська***Яблука падають глухо... так глухо... Тугу приймаю загостреним слухом. Птаха на гілці співає чи скиглить... Яблуко впало до ніг перестигле. Осінь до мене прийшла серед літа. Знову дорога дощами розбита. Скільки у сонця я вимолю часу? Менше, ніж тиждень, лишилось до Спасу, Більше лишилось до тебе, ніж вечір... Як мені звикнути до холоднечі? Як мені в душу дощі упустити? Як відпустити цей залишок літа? Як увійти у добу епілогу, Вибравши, мабуть, найдовшу дорогу?.. Яблука падають...
|
2007 © Юлiя Берeжко-Камiнська |