Опубліковано: 2008.03.06
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Олена Пашук

***

А весна переношена за середину
                                                березня,
А весна іще досі страждає нічним
                                             енурезом.
Я шукаю з поміж відлиги свою
                                    краплю берега.
Я метелик, що хоче злетіти з
                                     тичинки леза.

Вірю, кожній рослині в цей день
                                          подарують по жінці,
Які наче б то пахнуть зітханням й
                                              ногами босими.
Ми тримаємо світ, він наповнений
                                               нами по вінця,
І на бас обертатись щодня певно
                                             досить вже.

Нам до ліжка приносять цей день з
                                               легким присмаком кави,
І коти ненастроєні скрипки тягнуть
                                                із вирію.
Нам не треба в музей, нас потрібно
                                                 чіпати руками,
Дайте хоч навесні відчути себе
                                          неповією.
2004
© Олена Пашук
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/11997/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives