Опубліковано: 2008.03.09
Поетичний розділ: Громадянська лірика

Андрій Соболєв

Не верь,не бойся,не проси

Я обществом доволен не совсем,
Хоть я продукт его и составная.
Трудились мы всем обществом над тем,
Как на земле создать кусочек рая.
Я к обществу претензии сниму.
Пустое дело требовать ответа.
Спокон веков в нем все не по уму,
Хоть, говорят, живут разумно где-то.

Но лучших общество продвинуло вперед,
Чтобы они вперед его толкали.
Но все выходит вновь наоборот,
Мы, как всегда, того не ожидали.
Немногого прошу у тех властей,
Хоть и вопросов накопил немало.
Ну почему страна моя в хвосте
Плетется у Европы обветшалой?

Что остается мне -- небесный свод.
На небеса надежда небольшая.
Ведь Бог в душе. А кто с душой живет
В согласии? -- себя я вопрошаю.
И Бога я о многом не прошу,
Да и просить о многом не пристало.
Хоть в песнях против истин не грешу,
Я в жизни нагрешить успел немало.

И больше века наша длится ночь,
А ночь для нас давно уже не горе.
Кто нам захочет искренне помочь,
Об этом тот и пожалеет вскоре.
Как прежде хлеба просим, даждь нам днесь.
Иного врядли спросят на Руси.
И остается нам, живущим здесь
Одно: не верь, не бойся, не проси!

2006
г.Севастополь

Из альбома"Это мой народ придумал"

© Андрій Соболєв
© музика: Андрій Соболєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/12051/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives