Опубліковано: 2006.11.04
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Станіслав Бойко

Всадники

                         И гулкий рог, и арфы стон давным-давно молчат,
                         И всадники былых времен в печали дни влачат.
                         Ржавеет меч, пылится щит, кольчуга и топор.
                         И луч заката не блестит на дивном злате шпор.

                         Неужто слава жарких сечь им больше не нужна?
                         И кудри вольные до плеч покрыла седина?
                         А, может, на исходе дня забыт рапиры звон?
                         Ужель и вправду жар огня под пеплом погребен?

                         Но не смывается любовь дождями хмурых дней
                         И всадники садятся вновь на огневых коней.
2005
Днепродзержинск
© Станіслав Бойко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/1211/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives