Опубліковано: 2008.03.12
Поетичний розділ: Медитативна лірика

Євгенія Красноярова

МУДРОСТЬ ВЕКОВ

Старый месяц умирает понемногу,
Посох ночи отдавая тишине,
Уступая шёлкозвёздную дорогу
Бледной немочью измученной Луне.

Запускает свои щупальца-седины
В вороную ночь неслышно Млечный Путь.
Переспелый, как осенняя малина,
Бисер сыплется в серебряную муть.

Предрассветные из золота монеты
Жнивами горят средь облаков.
Я пишу печальные сонеты
Тем, кто верит ещё мудрости веков.
2003
© Євгенія Красноярова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/12132/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives