Опубліковано: 2008.03.26
Поетичний розділ: Гумористична та іронічна поезія

Дмитро Половнев

Последний довод короля (песенка)

Как-то старый король,
в сердце чувствуя боль,
ополчился на весь белый свет,
потому что был он
в баловницу влюблен,
как мальчишка шестнадцати лет.

Дева розой цвела
и, презрев гос. дела,
пребывая у чувства в плену,
он без лишних затей
ей сказал: "Будь моей!
Подарю, если хочешь - страну!"

Но услышал в ответ:
"Может - да, может - нет,
а хочу чтобы кто-нибудь мне -
десять стран подарил".
И влюбленный отплыл,
обещая вернуться к весне.

Изнывая от ран,
покорив десять стран
он вернулся героем домой.
Но красавица та -
месяц как занята -
ожидать очень скучно одной.

Для нее пастушок,
отложив посошок,
пел октавы при свете луны,
а потом говорил,
что звезду подарил -
и "права" ему были даны.

От досады - хоть вой,
стал король сам не свой -
за державу обидно вдвойне! -
Он без пафосных слов
выслал девку в Тамбов
и видал пастушка - на сосне.
2008
© Дмитро Половнев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/12583/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives