Опубліковано: 2008.04.01
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Олександр Товберг

Седьмая заповедь

Твои беспомощные сны –
В них – ослепительная сила,
В них над зиянием могилы
Встаёт сияние весны.

Как безвозвратно мы живём,
И как ты дышишь бестревожно,
Боюсь – а вдруг неосторожно
Мы птицу радости спугнём?

Ты улыбаешься и ждёшь
Прикосновенья поцелуя,
Но не могу, но не могу я
Унять навязчивую дрожь.

Как беззащитны мы в тепле
Своих прилипчивых фантазий,
И теме не менее, не сглазит
Никто нас на родной земле.

Ты отдыхай в своём раю,
В своём роскошном сновиденьи,
Не бойся, я продолжу бденье,
На чуткой страже постою.

Как мы нелепы, сознаю,
Среди всеобщего распада –
Нам надо быть, любить нам надо
И длить свой крохотный уют.

Хоть равновесье хрупко в нас –
Мы будем уповать на жалость,
Моя уснувшая, чужая,
Ради тебя я нарушаю
Седьмую заповедь, жена.

8,15.12.02
2002
© Олександр  Товберг
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/12654/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives