Опубліковано: 2008.04.05
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Євгенія Більченко

Ветер



Бежевый ковер.
Монитор. Просвет.
Вечный разговор
По сухой листве.

Локон завитка.
Присмиревший стол.
Старая тоска
О большом Ничто.

В этой тишине,
Где от горла – стук,
Вдруг предстало мне:
Вишенки цветут...

Показалось: миг
Стал самим собой.
Показалось: мир
Справился с судьбой.

И вишневый шум
Взвился из груди...
«Уходи, прошу!
Слышишь?! Уходи!»
                      26 марта, 4 апреля 2008 г.

2008
© Євгенія Більченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/12693/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives