Дмитро ТанськийПАСУТЬСЯ КОНІОб"їзджені, приручені в полоні, На берегах розквітлої весни Пасуться вірні друзі наші--коні І в цей же час стриножені вони. Їм пута ріжуть витончені ноги, Бродити вільно в травах не дають. А перед тим, як вирушать в дорогу, Копита залізяччям підкують. Пасуться коні в сонячній долині, Як затишно їм в парах за селом, Допоки зверху упряж не накинуть, Чи перетянуть круп жорстким сідлом. Верхи,чи в гуж, їх загнуздають вправно. Ніяких пільг не мають за труди. На протягах стоять в дірявих стайнях, А то й, бува, страждають без води. Трава,як мед! А завтра--тільки сіно. Не в тихий хід, а поженуть бігом Та так, що полетить із ніздрів піна, І шкіра репне десь під батогом! Гнідих, буланих, в яблуках і сірих У бій женуть і ставлять їх на клас... Скажіть, чому ж так легко на довіру Ці душі добрі тягнуться до нас? |
2003 М.Кіровоград Вірш опублікований в книзі "Журавлиний обрій"-м.Кіровоград:Центрально-Українське видавництво.2003,80 с. ББК84(4Укр)6-5 УДК821.161.2 ISBN 966-583-048-1 © Дмитро Танський |