Опубліковано: 2008.04.09
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Сергій Татчин

відтепер

надміру чужим,
обережним,
зникомим –
відтепер уяви мене
саме таким,
як невживану літеру,
як крапку-й-кому
після переліку
доторків руки,
як звіра,
якому байдужі лови,
як пірнання сторчма
у пітьму сторіч,
як відмову,
що це не-про-мене-мова,
бо, стосовно безодні,
не-в-цьому-річ,
як вічну пару –
капітан-і-човен,
що курсує фарватером
твого скла,
де щомиті росте
вірогідність змови
бакенів-віршів,
що для тебе
склав.
2007
© Сергій Татчин
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/12784/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives