Опубліковано: 2008.04.14
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Андрій Поляков

Бесы

Видно, впрямь заведено навеки
Жизнь свою выбрасывать на ветер.
Видишь, как она летит по кругу -
Мы опять должны с тобой друг другу.

Оглянись на самом повороте...
Оглянись на самой высшей ноте...
Оглянись на самом невозможном...
Оглянись на самом-самом прошлом...

Видишь, там, где буря мглою кроет,
В снежном поле пень по-волчьи воет.
И за раем вьются, мчатся бесы -
Как и мы, такие же повесы.  
2008
© Андрій Поляков
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/12857/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives