Опубліковано: 2008.04.15
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Світлана Приходько

Только б даль

Леера горизонта обмякли,
Парус неба спустив на причал.
Луч закатный растрепанной паклей
По бетону потек сгоряча,
Стеклянистою кровью прибоя
Разбавляя крутую волну,
Слышу, шепчет, зовет за собою
Покаянно испить тишину.
Не хочу! И, робея, с откоса
Я бескрыло лечу к кораблю.
Нет билета... Пустяк! Он уносит
Всех, кого в этом мире люблю.
К предрассветному берегу ближе
По щербатым ступеням, скорей!
Мне б глоток той весны, что нанижет
На капель легкий плеск якорей!
Поднят трап, но, ободы осилив,
Я на палубу падаю ниц...
Только б даль и семь футов под килем,
Да лишь плач провожающих птиц!
2008
Дніпродзержинськ
© Світлана Приходько
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/12863/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives