Сергій ТатчинНапередодні осеніКінчився літа спротив. Перші осінні роти з ночі займають місто. Рветься тепла намисто. Спідня білизна днів вицвіла у вікні. I у дрібних пташок перший абстрактний шок. Передчуття пори відступу за вітри. Бо міграційні люди вірують – щось та буде! Й крихти цієї віри обрані хмари-хвіри евакуюють в тил. Тане спекотний пил. Над еклектичним степом першого смутку небо. Чутно далекі кроки. Тиша. Чекання. Спокій. Чорне бадилля слів сохне уздовж землі. Все зготувалось вмерти. Вересень. A muerte.
|
2007 Коктебель © Сергій Татчин |