Опубліковано: 2008.04.18
Поетичний розділ: Філософська лірика

Павло Кричевський

Пой, соловей

Пой, соловей, а я тебе скажу –
Мы незаметно подошли к такому,
Ну, мягко выражаясь, рубежу,
Когда слова и песни незнакомы
И разучились видеть. Я брожу,
И шорох листьев слушаю. Их тени
Вдруг обретают плоть. Какой еще
Нам нужен звук, кроме того, растенья,
Который нам роняют на плечо?...

Но соловей поёт во мне, а я
Твержу в нем нечто.
      И, себя не слыша,
Сжимает жизнь в ладошках тишину.
Едва живую. На двоих одну.
2007
Серпухов
© Павло Кричевський
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/12926/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives