Опубліковано: 2008.04.18
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Тарас Гриб

***

***
Костру никуда не деться
Прижавшись к земле щекою
Он плачет,
И  засыпает …
Как утомлённый ребёнок –

И видит во сне -
Своё солнце!
И золотого коня
И пламенно-рыжие реки…
Бежит он по огненным травам
Срывает яркие вишни,
Вплетает в косы любимой
Жаркие поцелуи!…

...Во сне угольки мерцают  –
Зрачки его беспокойные –
И серое тело
Трепещет.
2008
© Тарас Гриб
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/12948/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives