Ніка НовіковаМісто Ню.І проливатись, злити кров-зухвалість
артеріями вулиць міста Ню.
Самотність – гарний привід, як і старість
сказати "так", і скинути броню;
І зняти сукню "псевдоможу-знаю";
і зняти шкіру псевдотребних днів;
позбутись віри в те, чого немає;
у місті Ню для голих королів.
І зняти все, роздерши міць-грудину,
і кинути у натовп серце-згусток,
щоб довести – під латами людина.
Так має бути.
Ні, не має – мусить.
Судомить руки від тривкої муки.
Доносить вітер голос чистозвуку:
"фантомні болі".
В небі чорні круки.
І чорні коси сховано під хустку.
І молотом, мов словом в скроні стука:
"фантомні болі".
Я знімаю лати,
щоб показати...
Пустку.
...........Тільки.
......................Пустку. |
2008 © Ніка Новікова |
