укр       рус
Авторiв: 253, творiв: 14236, mp3: 244  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Форуми |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Магазин поезiї та АП |  Кнопки (банери) ресурсу |  Видання поетичних збiрок та аудiоальбомiв АП

Опубліковано: 2008.04.28

Ніка Новікова

Нічна молитва.

Я прийду дуже тихо, навшпиньки, як вітер по травах.
В яснонебу, освячену ніч, помолитися Тиші у Храмі.
По щоках, мов розпеченим оловом, срібним, яскравим,
Відпустити тривоги й гріхи. І прожиті, і досі незнані.

Через мене проллються золОта, розміняні днями, віками,
Протече синя вічність, шліфуючи гальку думок, наче дар.
Незвичайні слова прозвучать до смішного такими звичайними.
І запишуть молитву зі сповіді світлі, святі образи.
На вівтар

покладу свою правду і крила обпатрані люто вітрами чекання.
Все давно у минулому, небо з землею змішалось вже тисячу раз.
А злітати у нього хіба що димами домашньої ватри надрання
Ще хотіла б, та крила для того зовсім не потрібні.
Печатей проказ,

божевілля думок, ницих слів, безкінечної треби і злості
Скільки знесено небу… хто б знав.
Та не скинуло досі нічого.
Ну а крила, допоки ще тягнуться люди, мов діти, до Бога,
Він наповнює мужністю, вітром латає зневіру, і зрощує кості.


Я піду дуже тихо від Тиші і Храму… У іншу. За сірим парканом.
Там смарагдове поле. Під вереском сплять тисячі прихожан
Цього світу.
Вже рано.
Зорі налилось по коліна. І тану я, тану.
Мов примара… Чи може молочні, солодкі тумани оман…

Сходить сонце.
Гаряче і добре, нове і криваво-багряне,
І сповідує ранок, і тиша гримить, наче Божий, небесний оргАн.
І стоїть собі Храм, наче доля
Одвічний.
Незмінний.
Незнаний.
А по цвинтарю білий тече і, мов вовна, лягає на трави туман….
2008
© Ніка Новікова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Коротке резюме на E-mail автора:
Написати відгук в книгу гостей автора
Хочу придбати збірку автора

Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.


Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  Дизайн Martynuk.com |  Хостiнг вiд BestHosting  
2003-2008 © Poezia.ORG

Яндекс цитирования Rambler's Top100
«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні