Опубліковано: 2008.04.29
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Ольга Буруто

- Теологія -

Дощі хай вірять, що вони нетлінні,
Шумлять собі спокійні і пусті,
А ми дитинно тулимось до вікон,
Душею наче в пошуках душі.

Хто ми?- Ти знав, але,- хіба ж словами?
Збігає пам'ять просто як пісок.
Ковтаю схожість спраглими губами,
А він гірчить, цей радісний ковток.

"Минає все"- ти вчив мене. Не-чу-ю.
Ефір як дух у груди. До лиця
Гарячого підносив руки...
Побудь зі мною..!- Грію холод скла...
2008
© Ольга Буруто
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/13133/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives