Опубліковано: 2008.04.30
Поетичний розділ: Слово, мова, присвяти поетам

Микола Ширяєв

Ариведерчи!

Печаль моя тиха, ни легкого обмана.
Чуть осень на часах - не верить, не смотреть.
Такая тишина, и как-то даже странно,
Что крови седина стучит в грудную клеть.

Почти что вечен стих, печаль его сезонна -
Какому божеству мы призрачно кадим?
Послушай же, ни петь, ни плакать нет резона,
Гляди, хрустальный день развеялся, как дым.

Мышей пусть ловит кот, на то ему и вечер.
Пусть осень на часах - о прошлом не жалей.
Мы за руку пойдем, пойдем с тобой далече
В безмолвии долин, в безмолвии аллей.

Ты завтра оживешь - о крымский мой попутчик.
Унылый серый дождь пусть радует не нас.
А нынче погляди, где был песок зыбучий,
Сегодня там кристалл, сегодня там алмаз.

И пусть для всех страстей, как торопливый идиш,
Разболтанных миров спешит круговорот.
Но внутрь себя взгляни теперь и ты увидишь,
Что перейдем не мы, а вечность перейдет.
2008
© Микола Ширяєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/13137/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives