Опубліковано: 2008.04.30
Поетичний розділ: Громадянська лірика

Ольга Буруто

***

Не люби мене. Одинокий сад:
Холодає тінь, вихолоджує.
Не заводь дощі у душі пітьму,
Не шукай мене, ненароджену.

Тільки плином кіс у блакиті снів
З серцем маковим, перегрітим
Перекинусь я на подобу сліз
І розплачусь гарячим літом.

Визбирай слова, цілі жмені слів,
Заслуховуйся, передумуй.
І, як я, виходь з мирних берегів,
Перехрещений і роззутий.

Талим інієм, кришталем прикрас
Упаде печаль на красу мою.
Залікує все безтурботний час.
Не люби мене, лиш мене одну.
2008
© Ольга Буруто
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/13139/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives