Ванда НоваПоштар дзвонить двічіПоштар, як завжди, дзвонить двічі: Торішнє листя і листи Байдуже дивляться у вічі. Він дзвонить двічі – дивний звичай, І несподівано, як ти. Не слід стояти на порозі, Та відстань кроку непроста... В тісній цукерні, що на розі, При чорній каві і тривозі, Звучить сюїта-самота, І фрази в ній - віолончелі, Фальшиві, стомлені, сумні - Їм аплодує п’яний червень… І тільки тенором Бочеллі Біль озивається в мені Перегравати нам не личить У сотий раз кіно старе... Загаснуть спогади і свічі. Поштар подзвонить знову двічі, А я не відчиню дверей.
|
2008 © Ванда Нова |