Юлiя Берeжко-Камiнська***Мені любов іще болить на прикус. Її твердині – не моїм зубам. Ти все даруєш золоті гвоздики З багатозначним усміхом „Затям”... Ти все живеш між телефонних ліній І обриваєш спокій, як дроти. Голками завтра мене стріне іній, В ніч проведеш колючим оком ти. І схоже все на виграшний сценарій З кошторисом, призами і ... кінцем. Рости мене, наївну, як дендрарій, Уміло граючи своїм різцем. На жаль, не маю атестату стерви І не дано щедрот амурних жнив. Мені укотре видаляють нерви Здавалося б, з таких міцних зубів.
|
2006 © Юлiя Берeжко-Камiнська |