Опубліковано: 2008.05.13
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Олександр Козинець

***

Знайомі обличчя
І потяг зникає по колії.
Задумані очі
Розвіюють вранішній дим.
Ми стали дорослі,
Розсипалось Чортове колесо,
Лиш стукає пульс,
Диктуючи заданий ритм.
Ти майже хижак,
А очі такі ще котячі.
Ти майже вогонь,
Та більший ніж на сірниках.
І спалахом першим тікаєш в печери незрячих,
Щоб гріти там руки
В давно вже осліплих очах.
2008
© Олександр Козинець
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/13334/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives