Опубліковано: 2006.11.10
Поетичний розділ: Філософська лірика

Михайло Деркач

БУМАЖНЫЙ ХРАМ

Когда-нибудь я свой построю храм
по чертежам, придуманным не мною.
Секрет их никому я не открою,
как и саму идею не отдам.

А, впрочем, суть, нечаянно, но выдал
своей, как я, доверчивой строке.
В душе лелею будущий макет.
Он слишком прост. Но это только с виду.

Внутри, как гром, гремят колокола,
и кажется, зовут подняться павших.
Споткнувшихся, заблудшихся и падших,
чтоб грусть по ним была всегда светла.

Когда-нибудь я свой построю храм,
чтобы найти   своей душе спасенье,
уверовать: да будет воскресенье,
и каждому воздастся по делам.

Все чаще в чубе блещет серебро
(похоже,  зрелость тоже в плен сдается)…
Кто хоть однажды совершил добро,
оно, как эхо, много раз вернется!

Когда-нибудь я свой построю храм,
ведь что ни говорите,  я – строитель.
А если не получится, - простите
за то, что я сожгу  бумажный хлам.

Бумажный храм для праведного дня
сожгу. И этим клятву не нарушу,
ведь если строчки не согрели душу,
пусть греется  душа хоть у огня.
2006
г.Донецк
© Михайло Деркач
© музика: Михайло Деркач
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/1334/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives