Опубліковано: 2008.05.16
Поетичний розділ: Філософська лірика

Костянтин Вiхляєв

***

              Итак, проводя параллели,
              Приходится взвыть от тоски:
              По-Божьи мы жить не хотели,
              Теперь не смогли по-людски.

              Не будет нам аплодисментов,
              Смолчит галактический зал,
              Ведь сказано было: «Мементо…»,
              И прав тот, кто это сказал.

              Конец затяжному застолью,
              Земля бесконечно мудра:
              Останется мячик футбольный
              Да грязной посуды гора,

              Закатится за море солнце,
              Взойдет, никого не виня.
              Мы – будущие кроманьонцы,
              Автографы судного дня.

              Чеканьте же руны и сутры
              На аверсах мертвых монет.
              Мы – тени в театре абсурда.
              Мы живы, но нас уже нет.  
2006
© Костянтин Вiхляєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/13414/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives