Опубліковано: 2006.11.10
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Тетяна Аінова

***

Мы играли в любовь, чаще в субботу вечером –
напряженье свечи, непривычный ко вскрипам диван –
тяготясь этим тайным, невечным, невенчанным,
тем, что каждый не избран и даже не зван.

И, казалось бы, стыдно и зря, только это свечение,
красноватые тени, как ток, но не то чтоб угар...
Всё равно я не знала красивей тебя и ничейнее,
всё равно ты зачем-то других отвергал...

И в каком-то неведеньи детском я гладила волосы,
и, прощаясь, на миг замирала лицом на плече,
и кидалась на зовы звонков, узнавать не умея по голосу
редкий — редкостный! — твой, и казнила себя: ну зачем!

Но когда, упоенная вдрызг ожиданьем и нежитью,
я впускала тебя лишь затем, что изгнать поклялась,
ты касался меня с такой робкой измученной нежностью,
будто в первый-последний и совсем уж несбыточный раз.

Ненасытные память и верность, удачливой ночи вам!
Оттого ли, что счастье больнее всего и пустей,
мы, опомнясь, вернулись к законным своим одиночествам,
чтобы дальше плодить с ними
  странных, миражных, бумажных детей.
1999
© Тетяна Аінова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/1342/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives