Опубліковано: 2008.05.18
Поетичний розділ: Містика, видіння

Костянтин Віхляєв

***

Что за чудо этот домик, два оконца сероглазых,
В чистой горенке - иконы да светильник в семь свечей,
Там несметные богатства: изумруды и алмазы.
Нет хозяев, есть хранитель, не смыкающий очей.

Появляясь ровно в полночь, он обходит все владенья,
Пересчитывает злато, перевешивает медь,
Мерно шаркая крылами, он под утро станет тенью,
Растворится, причитая, что не может умереть.

Ах, какой смешной хранитель, да не думай ты о смерти,
Скоро явится  хозяин, воротясь из дальних Мекк,
И не будет больше ночи, и забьется в доме сердце,
Расколдует злые чары, станешь смертен, человек.

2004
© Костянтин Вiхляєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/13449/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives