Євгенія Найчук***1.
горнися до мене, бо тільки у мене тепло
тулися до мене, бо сонце сьогодні у квітах
розчісує вітер тонке кучеряве зело
воно після заходу гостро-смарагдовим світить
ти знаєш, на заході квіти не гаснуть, вони
свічками стають і тоді вигорають до співу
кохайся на віру, тулися до мене і сни
про те, як весна перед смертю спалахує білим
2.
а спробуй сьогодні ходити по битих рядках
ти ж бачиш, що більше нікого, ніколи-ніколи
у вузлики пам’яті чорний зав’язуєш колір
у вузлики пам’яті білий зав’язуєш страх
невдовзі ти звикнеш ступати по скалках розлук
твої хризантеми посохнуть і вичахне постіль
дерева твої одягнуться в осіннє, на постриг
ходитимеш легко і тихо, як злодій по склу
|
2007 © Євгенія Найчук |
