Опубліковано: 2008.05.26
Поетичний розділ: Філософська лірика

Костянтин Віхляєв

Неразменный пятачок

Наша глупенькая вера
В неразменный пятачок
Притупляет чувство меры
И сажает на крючок.
Нарисованное счастье
Застит ясные глаза,
И не верится в напасти,
И не катится слеза.
Говорили нам, убогим,
Про игольное ушко,
Но не видящим дороги
Легче ехать, чем пешком.
Погоняй, извозчик, клячу,
Пой частушку, мужичок,
Про извечную удачу –
Неразменный пятачок.
Всякой воле – по неволе,
Всякой злобе – по любви,
Вывози, кривая, в поле,
Душу песней надорви.
Выйдет солнце над лесами,
Прыснет смехом в кулачок.
Знать, оно и есть тот самый
Неразменный пятачок.  
2008
© Костянтин Вiхляєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/13578/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives