Опубліковано: 2006.11.11
Поетичний розділ: Філософська лірика

Богдан-Ігор Антонич

Старе вино

В холоднім сутінку сухого льоху
По стінах тиша кане зерном граду.
І п’яний, м’ятний запах винограду,
Й ряди пляшок, що в сповитку із моху.

В цю кучугуру, мов у землю соху,
Вбиває час пісні кошлату шпаду.
Пляшки набрякнуть у тісноті спаду
І тріскають, немов струки гороху.

Вино в пісок усякне, червінь рож
Увійде в зелень мохового прута.
І ми, буває, нашої також

Бажаєм дійсності розбити стіни,
Дарма, що, може, кинувши їх пута,
Ми б розіллялись на незнані ріні.
2006
© Богдан-Ігор Антонич
Текст вивірено і опубліковано: Олександр Різник

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/1360/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives