Тарас Гриб***Ми входимо в нове століття... неозоре і чисте як море а на плечах наших - тягар Сумнівів, помилок і спогадів... А з-під наших рук - вибігають діти, І радісно розсипають по світу Читі надіі, сподіваня і добрі погляди.... Але ми уже - такі знесилені, і не можемо іти , і стомлено Перекладаєм тягар непосильний На їхні плечі тендітні: Треба ж нам усе це кудись подіти... І вони здригаються ледь помітно, - І усе... І життя наше зроблене... ... відпливаючи морями неозорими Встиги напис на щоці зрозуміти...!
|
2008 © Тарас Гриб |