Опубліковано: 2008.05.30
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Андрій Медінський

Черные дни

Черные дни не запомнят мои следы –
если прорвусь – не бывать тому никогда,
как верилось мне, что паззлы собрались встык,
но в черноте я не смог различить цвета.

Белые ночи, каких не знал Петербург
(может ли белым быть то, что давно в золе?),
мой Демиург расплакался на судьбу –
на черноте не любое пятно белей.

Я же остался плюмажиком на полу,
после всего, увы, как я еще могу? -
наискось, вдоль, поперек, от угла к углу
прыгаю в бешеном вальсе по потолку.

И промежутками тянутся вечера,
долгие, будто бы наш високосный год,
литры разделятся ровною сотней грамм,
чтобы не знать, сколько их было сот.
2008
© Андрій Медінський
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/13638/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives