Тарас РябчукНАБУККО
Червона глина у його руках.
чи в мертвій формі він знаходив новий подих?
куди тепер тікає ця ріка...?
чи ти по хвилях цих ходити зможеш?
бо вже, за день якийсь, - закінчиться весна.
і ця ріка, - ти знай, тепер - зміліє.
те що раніш він бачив тільки в снах, -
тепер горіло на стіні у формі літер.
і він здирав ці літери з стіни
як мертву шкіру - від живої плоті
здирають вкриті бубнами сінними
готуючи ґрунт для нових полотен
і байдуже йому - ціною, циною...
він в свому сні - розпався - на частини,
він весь втискався тілом до стіни
він, зрештою, і сам ставав стіною.
...він задихався, корчився від слів
рубаючи гілки гарячим спижем.
і зрештою, він став тим, що й у сні, -
йому даровано сім років тиші. |
2008
Гелиополис © 3a1 |
