Опубліковано: 2008.06.02
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Володимир Гордейко

***

Снова я в дорогу собираюсь
Хлеб, да соль, да вечная вода
Я живу, как-будто побираюсь
Нищим, что не ведает стыда

Мне вокзал – привычная обитель
Весь в казенной сущности своей
Ну, а я - мигрирующий житель
На земли просторах муравей

Поезда, железные колеса
Здесь мазут все шпалы пропитал
Здесь не так заметны будут слезы
Когда звякнет холодно металл

Когда дрогнут дружно все вагоны
Закрывая двери на ходу
На каком-то дальнем перегоне
Незаметно снова я сойду

И когда на вытертом перроне
Соберется кислая родня
То слезинку, может быть, уронит
Тот, кто больше всех любил меня...
2008
© Володимир Гордейко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/13706/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives